Останні квітки

Ох, розкрились троянди червоні,

наче рани палкі, восени,
так жалібно тремтять і палають –
прагнуть щастя чи смерті вони?

Не осиплються тихо ті квіти,

не настане життя в них нове,
ні, ударить мороз до схід сонця
і приб’є поривання живе.

І зчорніють червоні троянди,

наче в ранах запечена кров…
Ох, нехай же хоч сонця нап’ються,
поки ще їх мороз не зборов!