Я на старім кладовищі лежала, тиша могильна круг мене співала, тиша могильна співала: «Засни! Щастя – то сни!» Спати? Ох, спить у колисці дитина, спить у могилі померла людина, хто ж непомерлий в могилі лежить, той хіба спить?.. * * * На кладовищі ми про щастя говорили, і падали слова, і душу крили, мов палим цвітом, щирії слова… І смутно колихалася трава, здавалось, мов усі старі могили ховають те, що ми про щастя говорили. 30.04.1905