Eppur ti tradiro

Тебе я, може, зраджу. В ту годину,

як таємницею весь світ укриє мла,
приникне геній з поглядом огнистим
і з поцілунком до мого чола.

І я тоді бліда й тремтяча встану,

покину ліжко і піду за ним.
Крізь темряву піду за гордим і величним
таємним генієм моїм.

Моїм устам свої слова надасть він,

одкриє всі дива, що знає сам.
Із серця глибини тоді полинуть
к широким, неозорим небесам

нестримані, одважні, вільні співи.