Якби мої думи німії та піснею стали без слова, тоді б вони більше сказали, ніж вся оця довга розмова. Якби мої думи німії на струни проречисті впали, зайшлись би плачем мої струни і сміхом дитячим заграли. Мов хвиля морська в ясну бурю і темна, й блискуча, й раптова, і сонцеві рідна, й безодні була б моя пісня без слова. Важкі побережнії скелі зрива переможнеє море; невже переможная пісня важкого жалю не поборе? Невже моя пісня не хвиля? Ой леле! Даремні питання… Німі мої думи, а руки дають лиш німії стискання… 5.02.1900