«Нащо ти ся, доню, твориш Та на Івасенька? Та ж він тебе з-тяжка возьме, Бо-сь му ще маленька». – «За взріст ви ся не журіте, Золота мамейко, Таже я ж му сього року Вгнала по серденько. А як ся лиш трошки випну І на пальцях стану, То легонько аж до личка По цмочок дістану».