Невинности, душі красний рає! О ти небесний ангеле спокою! Як же щасливий чоловік з тобою, А як нещасний, хто тя пострадае! До нього боязнь, до нього сромота, До нього грижа в’яжеся і злоба, І не лишає до самого гроба, Як ржа на ризах, як гниль із болота. Но як крихка ти, перло дорогая! Язик покуси зітре тя огидний, День і ніч чає на тя лотр безстидний… Уходи красна, уходи милая, Біжи під знам’я спасенія мира. Твій щит – молитва, твоя пристань – віра.