Бажання Русі Спущено трупа, згашено походні, Росте могила над дверми безодні, А на могилі помершого брата Новий рік тайні відчиняє врата. Судьба засіла на поранній зари Роздавати дари. Блиснуло світло в піднебесні зводи. К лицю востока тиснуться народи, Щастя благают Адама сини: Мати Галича! чи щастя і ти? «О ні, царице! то меч двоюсічний, Блеск його – язва для серця і ока, А над ним хмара темнієсь широка І грім укори, нехибний, відвічний. Горе країні, де цьому божищу Приносять жертву, зажигають свіщу: За її столами сидить порожнь щасна, Її жизнь – лелітка, кінчина – ужасна. О, істукан сей не єсть нам в потребі, Ми служим Богу одному на небі. Судьба засіла на поранній зари Роздавати дари. Блиснуло світло в піднебесні зводи. К лицю востока тиснуться народи, Радощей просять Адама сини – Мати Галича! радощей і ти? «І радощей ніт! Всі, ах всі тії, Що в моє серце колись заблудили, О як же скоро вони ся розилили, І не лишили лиш кольці острії І грудь порожну і рани на груди І пам’ять більну за безилатні труди. Ясно сверкають лучі сонця літа, Но враз за ними сунесь молнія скрита І рве всі вінці нечайним ударом. О, не дари нас, судьбо, таким даром! Ми зросли в жалю, ми утіх не знали, Прото і звука на радість не мали». Судьба засіла на поранній зари Роздавати дари. Блиснуло світло в піднебесні зводи. К лицю востока тиснуться народи, Другів благают Адама сини – Мати Галича! чи другів і ти? «Другів? і тих ні, судьбо мовчалива! Многі, ах многі в моїм серці били, Що ся другами колись-то творили; Но горе, горе! всі тії огнива Ковала користь, зрада їх зривала, А нова користь наново зливала, Доки не висхли животнії струї. Лиши сей дар твій, нехай льстятся другі, Мені дость болю, що-м льщена до нині, Отець дружину заступить дитині». Минає хвиля, минає благая, О що ж ти просиш, невісто блідая? «Царице світа! небо засвітало, А попід небо вражда вихрі гонить, Рідний брат брату піснь гробову звонить, Яр ниви гріє, а плугів так мало, Жмінка при скибі, і тих двоят спори, Храм мій в заснові, висихают нори. Дай любов братню, дай мир для дітей, Притни, царице, вражді число дней! Дай огнь охоти, дай до трудів сили, Даруй дитя мні з орлиними крили, І гусль Бояна зложи при єй боку О се, небесна, прошу тя в тім року!»