І ви питаєте: чому замовкли ми? Прощо утихла піснь тепла святої яри? І ви питаєте!.. Чи не видите ви, Як коплють сквапно гріб, роздають братам свіщі, З єреями чужих муз заводять похорон, Ліплять послідній зазов, розносять гласи віщі. І се в очі живцу, щоб прискорити скон? І ви питаєте!.. А чи ж не звісно вам, В яке то сіре платтє строять святу невісту, Галича матір, і провадять в рідний храм Прискорбну, як Марія, як Марія, чисту, До широкої колоди, на жертву ідолам? Як серед святих стін ведуть безладний спор, Глумляться їй в лице, соромлять родиму красу, В святині мирних сердець творять лихий роздор, Вредний владикам їм, зловіщий скотопасу? І ви питаєте!.. І чи ж не чув ваш слух За болізнь і всю грязь, зроджену гідров злуди, Що ізсушає мозг, язвою убиває дух, Любов стинає в лід, гадом залягає груди? Други! Оставте нас, оставте зріти в гріб, В оний широкий гріб, викопан їх руками, Слідити з болем там за датком скорих діб: Чи ляжем в нім самі, чи ляжуть вони з нами.