Друже сердечний, красненький соколе! Ти соловієм з руського серденька, Як о дитині любящая ненька, О руськім щастю плачеш і недолі. Ти гаї наші, ріки, гори, доли Будиш з немочі, даєш їм оченька, Даєш їм голос, гарнії личенька, І нас думати з ними вчиш поволі. О Маркіяне! Коби ти весною В силі, здоров’ї зацвів побратимам, Щоби ми довго тішились тобою! Щоби ти довго, соловію красний, З душі руської співав руським синам І о нас з гадков подумав си щасний!