1 Галилей море свій хребет згинає, Там син Маріїн берегом іде, Рибарів простих к собі прикликає І сіть небесну в руки подає. За Первозваним і Петром в покорі Молодець красний бере хрест на ся, З Яковом братом лишає лодь в морі, Іде за Спасом, зрікаєсь отця. Претихий ангел в чоловічім тілі, Послідуючий Христовим стопам, Сосуд ізбранний в божественнім ділі, Син Зеведеїв – чи знакомий вам? 2 На горі Фавор тайна розвиваєсь, Істина образ питомий бере, В сонячну ризу Христос облекаєсь, Мойсей, Ілія довг правді несе. А серед зорі тройчеського світа, Осінен ясним облаком небес, Взноситься кріпко новий стовп завіта, Утверджен громом отчеських словес. Любимець Спаса, чистий без пороків, Вірник зближившийсь к безсмертним лицям, Друг і товариш Сіона пророків, Божества зритель – чи знакомий вам? 3 Стоїть вечеря для друзів готова, Грішникам ноги умиває Спас, Хліб любві ломле, страшні вістить слова: «Днесь мене, друзі, продасть один з вас». Сум, ізумлення столи залягає, Неімовірна злоба стелит страх; «Хто із нас, Христе?» – кожний ся питає, Одна зіниця топится в сльозах. Звізда горяща небеснов любвою, Голуб’я кротке, слуга всім слугам, Зросивший груди Христові сльозою, Наперсник Спаса – чи знакомий вам? 4 Блідніло сонце, землиця дрижала, Страдав Розп’ятий від своїх лишен, В болізнях мати під хрестом стояла, З друзів, з всіх друзів остався оден. «Хто ж мя на світі буде днесь питати?» Семиболесна звідує в весь слух. – «Жоно, це син твій! – Друже, твоя мати!» Рече Спаситель і предаде дух. Скала незламна, під хрест повалена, Бісер Христовий, радість небесам, Приют, відрада матері лишена, Веньямін Мар’ї – чи знакомий вам? 5 Евіоніти Христа розділяють, Колибці церкви горозит роздор: До страстовидця старці посилають, О камінь віри ломлеться упор. Вітій Ісуса з ангельскими крили, Взлетівший духом над земний обшар, Минувший облак, небеснії брили, Звізди і сонце, і мешкання хмар: Взвившийсь к началу і к слову в началі, Послану падшим Адама синам, Орел гніздящий на притонній скалі, Віститель Бога – чи знакомий вам? 6 Доміціана біснується гроза, Олійну купіль готує святим: Мученик з бані як сонця полоса Восходит світлий, удивляє Рим. Золото чисте, топлене в горнилі, Рука приємша тайни віків ключ, Отвираюча будущини крилі, Зоря нетлінна, незгасимий луч, Огень, топивший печаті завіта, Страшний син грома, грозящий вікам, Труба послідних, пророк судьби світа, Скитатель в Патмос – чи знакомий вам? 7 Зацвіла церков в Азії широко, В тьмах первовіка згибає ідол, Істини сонце взбиваєсь високо, Святої віри взноситься престол. Около церкви тихий ангел ходить, То Христос пастир стада стереже; Любов стопами його опроводить, Любов му з серця, любов з уст пливе. В старім Ефесі пастир знемагає, Ще раз занестись велить ко овцам: «Любіт друг друга!» – рече, умирає. А любов сія – чи знакома вам?