Цить, цить, думко! вітрець віє Десь з запада, з-над Дунай, Що аж душа веселіє, Як літісь в день третій мая. А вітер тот хмари гонить, Чисте небо відслоняє; Ще лиш хвильку, а відслонить І заранням розсвітає. Глянь, уже і зірка красна Юним блеском засвітила, Так благая, така ясна, Як надія така мила. А до ней ся пригортає В гармонійних звуків згоді Вся природа молодая, Мабуть барди в пісней зводі. Одна з всіма, всі з одною З’єдиненими стопами Зачинают піснь новую Краснішую небесами. Чи вам звісно, руські діти, Що та зірка молодая? Добре, лучше зрозуміти: То Австрія свободная! На блаженнім єй престолі Юность силов потрясає, Вражню тяжку тихой долі, Крваву м’ятеж побіджає. І небавком – ожидаймо – А Франц Йосиф кликне з нами: Мир, мир! далі поступаймо З’єдиненими силами!