За тобов ся оглядаю, О тобі всегда думаю, І вечером, і раненько За тобов тужить серденько, О юносте солоденька! В тобі краса, в тобі сила, В тобі життя як миленька В цвіт маєвий ся розцвіла. За тобов ся оглядаю З сльозов в очах, з тосков в груді, Где цвіточки І віночки, Любов щира Всього мира, Где минулись життя злуди. А где тепер я остаю, Там спочили всі сни милі, В які любов вколисала, Там минулись щастя хвилі, І вся доля там остала. Нині – згадка пересунесь, Як восени красна днинка, Ледво засвітить, загріє, Знов студений вітр повіє. І сумненько-сь оглядаю По минувшім життя маю, Где мисль сміла В світ летіла, Где думання, Уповання В пламень були розгоріли, Нині… згасли, спопеліли. Вже ж ніколи тя не взріти, Літ молодих, красний світе! Бо вже ослаб віщий голос, І сніг припав чорний волос, І світ очей вже темніє, І грудь серце вже не гріє, І вся кріпость, і вся сила Вже мя нині опустила. Дармо вже ся оглядаю, Дармо юності шукаю – Вже відцвіла І ув’яла. Вже по красі В зимнім часі. Минулося, що бувало, І навіки вже пропало.