Шумить вітер долами, Сухим вітром іграє, А над Дністра водами Дитя цвіту шукає. Шумить буря студена, Гудить ворон і кряче, А на полі дитина Глядить весни і плаче. Ходить, сквапно питає, В вінчик жовтий лист в’яже. Як яр згибла? – Не знає. Чи поверне? – Не скаже. «Ой поверне, дитино, Але довго чекати, Ой поверне, калино, Но ще тяжко нуждати. Як ся сонце оберне, Небо ярев затліє, З юга легот поверне, Западовець огріє; Бусьок сяде на хати, Медвідь гавру розмече, Пчілка почне гуляти, Соловій защебече. І злопотить крильцями, І заведе піснь маю, І розів’є думками Нове життя по гаю. Тогди ж блиснуть загони. Цвіт землицю звінчає, А природа в всі дзвони Піснь воскресну заграє. Тогди ж, дитя милоє, Знайдеш цвіту доволі. Нехай листя сухеє, Та не блукай по полі». Шумить буря студена, Сухим листом іграє, А над Дністром дитина Такой весни питає; Такой цвіту шукає, В вінчик жовтий лист в’яже. Як яр згибла? – Не знає. Чи поверне? – Не скаже.