Наснилися доні небачені коні: У яблуках – сині, без яблук – червоні, Копита – посріблені, Очі – як зорі, Розвітрені гриви І крила прозорі. Це сталося в поїзді, в спальнім вагоні; І мамі наснились казковані коні, І татові коні явились у сни: Уважно-уважно дивились вони – Неначе просились летіти із ними, Кудись вдалину чи уже з далини… А по̀тяг потя̀г вісімнадцять вагонів На довгих-предовгих аж сім перегонів, І, заспані, спали вже кілька годин Зелені вагони – усі як один. І тільки у сьомім, у спальнім вагоні Чекали світанку замріяні коні, Злітали над потягом, над перегоном, Когось виглядали над сьомим вагоном І знов повертались крізь вікна бездонні – Звичайні-казкові-небачені коні: Без яблук і в яблуках, сині й червоні, Копита – посріблені, Гриви – розвітрені, Крила – прозорі, Очі – як зорі.