Якось двом із наших кур Ми зробили манікюр. Вони зранку не вітаються, Манікюрами пишаються, Вже не хочуть жить в селі – Копирсатись у землі. День пройшов. Голодні кури Зберігають манікюри: Навіть соромно й казати – Гній не стали розгрібати. А їх подруги й сусідки Вигрібають, хтозна й звідки Хто зернинку, хто личинку, І жучка, і хробачка. Час іде. Голодні кури Зберігають манікюри. Стало схоже їхнє пір”я На обсмикане ганчір”я, Похилилась голова, І хода якась крива. Розтривожився курник: Чути лементи, зойки, крик. Та нарешті, та на щастя – Лак облущився і зник… Вже й забули наші кури Про колишні манікюри, Залюбки живуть в селі Та й знаходять у землі І зернинку, і личинку, І жучка, і хробачка. А дорослі як зберуться, Так над ними і сміються: Не для того манікюри, Щоб пишались ними кури!