Битими шляхами, побитими …буряк рясно поле вкрив… рипіли вози, гарби — йшли: час вів. Співали пісні голосно, а на розі висвистував димар. Далечінь вабила, вигравала (кольорами: фортеці), а позаду обізветься пітьма. Та невже то, братці, нема далі шляху? Та невже то завше золотеє поле? Ой ти моя чорнобрива воле! Тільки далі шукати тебе… Тільки далі! …І в душі захлюпочеться дзвін. …Молотки! Молотки!. …Далі. Далі!.