Співає тиша десь, квітніє у просторах, у мертвій шахті я — затоплена вона, а потім дзвін-удар, і от гудуть мотори — то по Вкраїні йде електрики весна. А потім знову кокс, і рейки, й вагонетки, вузькоколійки дух (як у Карпатах сніг). А на світанку хрест, розіп’ятий на нетрі, і за горбами смерть, й осіннії пісні. . . . . . . . . . . Невже було це так? А може, то примара? Не знаю! Не скажу! І пахне бур’янами, а може, й чебрецем… а по ярках — огні! …огні… …огні….