Увечері проходжу по майданах і гамір залишаю позаді. І слухаю (за містом, на горі), як шелестить трава і коні хвиль басують на за?водях ріки мовчазної. І от — тривога, коні, зойк чаїний, і бунтом пахне баговиння. У золотих обіймах сонця я бачу марево примар. А там, за хуторами, вітри і гони (бій! тромбони!), гудуть тривожно телефони і серце так холоне… Й курить, і гонить в безвість… …Увечері я чую, як шелестить трава.