Там, де вітер Лепетень По підметах спорохнялих, Коливались Златовіти – Йшов новітній день! Гей! Сідаймо всі на релі – Гайдабурити гайда!.. Морок, смуток? Я веселий – Молотка дзвінкий удар! Тіні – Зникли. Вечір синій І – кривавий… Що мені? Я до цього також звиклий, Як до мене тьмяні сни. Уквітчали Небо зорі… Зорі списики у простір. І сьогодні, як і вчора, Морок хмуриться від злості. А у мене біля серця Сиза горлиця туркоче, Серце з ретязя зірветься І голубку залоскоче. Що нам морок, що нам смуток? Ми йдемо – наперекір, Ми – весни найперші гуси, Наші дні – бурхливий вир.