Присвята Правобережжю Громи… а може, й не громи? …вози у північ брукували і з’їхали на грунт м’який… Навіяв вітер тишу. …тишу. І гаснуть блискавиці. Заколоратурила кольорами веселка, закрапала — рудий, фіолетовий, синій. І от земля відчула теплінь крокуючого ранку, як річці воду в дощ… Зі сходу …кучугури кучугурили там. Зі сходу струмкує дим. Зі сходу горлиця летить — на зяб! Затріпотіла крилами на зяб! А я прозірний вийшов на Полтавську та на Велику Могилу і — — Е-гей! — Сюди! . . . . . . . . . . . . . . . . Над країною, над пшеничною, жовтоцвітною, голубиною, піднялись списи димарів. Та й зашуміла зелена туга — заметушилася. Пішли по луках перегуки, полинула луна. Аж до самотнього далекого млина полинула луна. А з Криворізького та Донецького на степи, на поля Запорізькії голоси-гудки, ніби повінь нот, та скликали світ під своє шатро. Чуєш, Дніпре! …на сході в сум вплелося світло, вплелося світло — в сум. …Коса. Зі сходу …кучугури кучугурили там. Зі сходу дим! …клаптиками, струмочками по голубих полях, з надхмарні, забутим спогадом доби архейської (період гнейсів), клаптиками, струмочками… Зі сходу дим. . . . . . . . . . . . . . . . . Ми стали на грунт, на грунт індустрії-комуни. (А ви?) І нас ніхто не переможе. Ми захлинули простір, і подих вітру (зі сходу вітру) погладив нам долоні. (А вам?. Ах, бризни, кров, бо ми є ви із іншим змістом!) Так знайте — біля жердин горить мета, як діамант в гущавині темряви. Тримаймо стяг міцніш індустрії-комуни! Не проза це, а пісня відродження! Нас не сотні, а мільйони шукають вищих берегів цивілізацій в різноманітних переливах сопілок різних. Тримайте стяг міцніш індустрії-комуни! . . . . . . . . . . . . . . . І зашумів у лісі потяг… . . . . . . . . . . . . . . . То перший був. …Галюциную я чи ні? Зі сходу кучугури кучугурили там. Зі сходу струмкує дим!