Ту, що колись підманули і – до сосни косами, ви серед дня обминули. Ви все ті самі. Голову в попіл мочите й кажете, що не чуєте. Вірші, мов кров з мене точите, днюєте в них і ночуєте. Хочеться кінчик ножа покохати серцем, яке замучив. Смерте, завітай до моєї хати, я за тобою скучив. 1970