Монолог, виголошений по телефоні

Жінко, я вас кидаю напризволяще,
засідаю вивчати партійні рішення.
Вам цього не збагнуть, ви ледащо,
персами за штани підвішене.
Ви до себе не зачиняєте двері.
Не здумайте через них сміття
в наш рід внести.
Невже вам цікаво в безлюднім сквері
розбазарювати рештки гідности?
Он надої вдалося завоювати Гальці.
Подивишся – аж ув очах дво́їться…
Знаю, ви глянете туди крізь пальці,
бо вам кишеня батькова
сім раз на день доїться.
А втім, байдуже,
чи вмієте ви ліпити тісто.
І про аборт не розводитимемо антимонії.
Нас хвилює одне,
чи слугував ваш дід у Махна колись-то
і чи на вас не нейлонові пантальони,
виготовлені з підривною метою в Японії?

1958