Я все більше люблю у собі непричесаність, Хоч у когось вподобала коси-колечками. І все більше гризу математику чесності — Генну пам’ять колін вже знайомлено з гречкою. Бо підтоптана совість з брехливою вдачею, Попри всі контрапункти і зашморги, гладшає: Пишнотіла пацанка спиною ледачою Грузне в землю і руки спаковує замшею. З тою пані я часто буваю жорстокою, І вона мене їсть правдо-маткою слушною. А в колечках її бігудішного спокою Досі колеться й пахне травою хіппушною…