Я натщесерце стала на вікні (Чи за вікном?.. Тепер не до конкретики) І дратувала тілом жовтий сніг, Аби повиздихали теоретики. Мені на палець мокрий янгол сів, То календарний янгол з роду „раціo”. Снігурка в смужці радісних трусів — Я пожаліла крил технічну грацію, Та я на службі — стережу асфальт: Підніжжя міста бореться із нежитю. Ще й варто серед злих кудлатих пальт Мені за першим Кольором простежити… І хоч знамена дряпають живіт, І ноги мерзнуть, що вродились босими, Мій янгол хутко виховав живі Мої веснянки сонцями дорослими! І я віддала світові грошви Моєї баби план маніфестації: Сказала, що насіє лиш трави На зло городу, що із роду “раціо”!