На долонях попіл твоєї втоми, що хтось недокурено стиснув пальцями, гострими нігтями, жодного шансу не даючи, штовхаючи ліктями, й раптово, сильно, правдиво, гостро сховав у попільничці… Дівчинко! Тато! Ми будемо мити руки, змивати попіл, ховати втому, кохати небо, нехай зірчасте, але, на щастя, наше…