Зима притирається цукром до чорного. Усі поспішають спалити свої негативи… * Шнурки набухають: вони спілкувались зі снігом. Тепер мене більше… * Простужена вулиця — небезпечна… Її собутильник — вітер облапошив безшапні вуха… * Вітрина з різдвяними пряниками — колекціонерка: вона консервує мільйони дитячих відбитків пальців і поглядів… * Тикають небу обрубки льодин його відображення: останній шанс побрататися перед смертю… * Похмілля безрадісне для ялинки на смітнику… Мацають сліпо сніг королеви балів… * Скляними венами тріснули оплески вуличному театрові… Світ в антрактах лікується підтекстами лицедія…