Я відчуваю твої дзвінки: за кілька секунд до різкого скрипу — телефонного скрику, біль кілкий, що переходить ропою в п’ятки, чадить у ліфчику і на згадку лишає тисячі ран мілких в моїх зіницях… Хапаю слухавку. Хочу “алло” і “люблю” лише! Аж все — “для годиться”… Серце хлюпає, Ховаючи зайвий привіт в кишеню… Нащо людству здались дроти телефонні — фригідні, якщо там ти не маєш мої долоні за рідні?!…