І тебе мені жаль, сірий сину півночі, Що ідеш день чи ніч — і не знаєш куди; Ржа утоми лягла на твій голос і очі, І чоло вкрила тінь недостатків, біди… І тебе взяв указ із сільської оселі, Від розораних скиб чи буйного лану, І голодний бредеш в дрантивенькій шинелі У невідомий світ, у чужу сторону… А там стріне тебе гучний постріл гармати, Або тихший привіт: добре кована сталь; Кров обмиє чоло… Бідний сірий солдате,— І тебе мені жаль!.. І тебе мені жаль!..