В розмріянь болісній годині, Як смерк прислонить сонні гори,— Вітер з травою в полонині Веде таємні розговори. В розмріянь болісній годині, Як зашумлять вечірні бори, А небом хмари плинуть сині,— Сум крізь душі іде притвори… Тебе я жду в таку годину… Мені здається, що в вечірній Мелодьї гір твій чую спів… Я жду тебе, моя дівчино! Прилинь! Промов! В тиші безмірній Потоне гомін твоїх слів… В.розмріянь болісній годині Не раз тебе ввижає зір Крізь осіннії мряки сині, Крізь вільних чорних піль простір… Пливеш до мене з шумом гір, Де плесо рік шумить зелене, З дрижанням мерехтячих зір На крилах мрій летиш до мене. І, як сон осінньої ночі, З туманів срібних виринаєш, Смутна стаєш переді мною… Топиш в мені погаслі очі І знов у сірій млі щезаєш, Та спокій мій іде з тобою…