Ходить смуток по темній касарні, Тихо ходить попід сірі стіни. За ним світло збитої ліхтарні Снує довгі чудернацькі тіні. У куточку при розгрітій печі Гуртом сіли втомлені камрати І торочать довгі сумні речі Про листи, що не приходять з хати. Про другів, що томляться в неволі, Про загоєні в шпиталях рани, Про гроби, розсіяні по полі,— Та про Чортків, Бучач, Бережани.