Із полотна глядиш на мене Таким безмірно сумним зором, А в ньому тиха меланхолія Змішалась з вдаваним докором. У кутиках усток вишневих Таїться скромно відтінь злоби, І є щось в тобі із Мадонни Й з опереткової Ніоби… О пані! Тут тебе у рамі Так дешевенько мож купити, А я не знав ціни й готов був Життям за тебе заплатити…