Колись село тебе пестило, Сад легким сумом засипляв, Понад колискою твоєю Шопена дух не раз витав. І брав тебе малу на руки, Дівочі сни твої беріг, І мрів, що ти життя перейдеш З душею білою, як сніг. Та помутніли чисті води, З рук твоїх випало весло, Життя на каламутних хвилях Тебе в болото занесло…