Не раз в вечірнюю годину Я йду поблиз твоєї хати І чую, як тугою линуть Звуки вечірньої сонати В край зоряних світів… Я чую: ти сама їх граєш, Як і колись. Чи на наругу? Чи споминів у них шукаєш, Чи присипляєш свою тугу — За сном щасливих днів!?