Гей, овіяв мене дим мужицьких хатин, Вбійчий запах шальвії та рути, Де вишневий садок, срібна вільха і тин Шепче слово задуми і смути… Де смерком із-за хат, від ланів конюшин Линуть тужні сопілчині нути,— Гей, овіяв мене спомин кращих хвилин, Що їх серце не вспіло забути…