Понісся за тобою, як тихий плач берези, Утаєний мій жаль в глуху і темну ніч; Котились за тобою невиплакані слези, Тих сліз ніхто не бачив, лиш чорна зимна ніч. Часом у сні побачу уста твої знімілі І очі, вдивлені в таємну, дивну ніч; Кладеш на мої скроні долоні добрі, білі, Ніхто про те не знає, лиш чорна зимна ніч.