Коня вороного сідлай І, як зійде зоря, Лети — чи море, степ чи гай — До Дункана-царя. Сховайся в стайні у куток, Старий конюх там є; Його спитай, котру з доньок Цар Дункан віддає. Як скаже, що чорнявую, То скоро повернись, Як скаже, що білявую, То дуже не спішись. Скрути мені лиш добрий шнур І ключку зав’яжи, Поволі їдь та й словечка Нікому не кажи!..