Притихла буря… Низько над землею Тягнуться хмари втомлені, понурі; Сонце сховалось під сіру кирею, Хати здрімались, задумані, хмурі… У густій мряці потонули гори, Тишина глухо звисла над ними, І тільки вітер в лісовому морі Поміж листками застогне сухими. І тихим зойком в лісі понесеться, Та серед яру темного сконає, І знов так тихо, як в серці по бурі… Все в сон запало — спокій в душу преться, А там горою, під небесним плаєм, Тягнуться хмари втомлені, понурі…