На синій шибі сонних хвиль Стелився сонця срібний луч, Ліг фіолет на зелень гіль, І кров багрила стіни круч… А хвилі глухо на долині Вечірню думу вигравали, Тиху, як сон, як тайна ночі… Гей, хвилі преглибокі, сині, Шо так у душу зазирали, Як її очі… І гарно було. Чорний ліс В обіймах мряк стояв та мрів, А вітер сум на гори ніс Понад вершки смерек, грабів… І все у сумерках губилось, Блідли барви, а хвилі грали, І сонце багряну кирею Скидало, за гору котилось І гасло… А як тихо стало, Я чув, як в грудях заридало Серце за нею!..