У бурю-негоду, як падають громи, Співаємо пісню без впину, без втоми, А в пісню вплітаються громи й проклін. Ідуть до нас гості, ідуть з двох сторін — гура! І літом в пожежі гарячої днини, Як все вколо сохне, рвесь віддих людини, Як сріблом на сонці виблискує кріс, Співаємо пісню, аж луни б’ють в ліс — гура! А в сумну осінню вечірню годину, Як вітер від поля ридає без впину, Як сірі колоди лежать на стерни, Співаємо з вітром осіннім: засни, засни!..