Я знав колись твій рід… На склонах Чорногори, Де в хмарах громи сплять, орлів де вітчина, Стоять твоїх сестриць великі темні бори, Над ними ходить ніч, сон, зорі, тишина… Там вирвали тебе із рідної оселі, В чужий віддали світ — далеко від сестер; Веліли нидіти в глухій міській пустелі Та тінню прикривать брудний, обдертий сквер. І знаю я, що все в нічну глибоку пору Знімаєш болісно зчорнілі рамена І думи свої шлеш у рідну Чорногору, Де в хмарах хмари сплять, де орлів вітчина…