Грай мені, грай… Ти знаєш, як настане Смерк і в кімнаті розснуються тіні, Коли бліда звізда у вікна гляне І хорим світлом стелиться на стіни,— Якась мара скрадається з-за печі, Блідий опир скриваєсь за фіранку, А ніч в вікно такі шепоче речі Сумні, як спомин про давню коханку… Грай мені, грай… Я знаю: за водами, Там є остров, сповитий в мрійну глушу, Де лиш тополі сонно мріють мрію. В осінню ніч з тремтячими звіздами Везе човно зболілу бідну душу. Грай мені, грай — я, може, ошалію…