Не раз в душі моїй снуються Старої пісні тихі звуки; Кімната, смерк, скрізь тіні в’ються, Сум надвечірньої години, Поруч рояля стать дівчини — Золоті коси, білі руки, І пісні тихі, сумні звуки… Не раз ще крізь душі притвори, Мов візія, в туман сповита, Тяжка, як смуток Чорногори, Снується арія сумовита, Снується призабута нута, Мов з глибини душі добута І власним серцем пережита…