Ідуть цигани… Гамір дивних слів Ген-ген далеко чути; Понурий вигляд тих дітей степів, їх пісні не збагнути. Цигани йдуть… Табор шатро розбив Далеко серед поля, З грудей циганський тужний спів поплив, Спів дикий, як їх доля! Туга якась вас воліче світами З блідим п’ятном скитальства на чолі! Не спинять вас в дорозі бурі, громи… Моя душа циганська із шатрами Тими зрослась — здаєсь, на край землі За вами йшла б, нещасні діти, Шоми!