Мій Олімп — та найвища гора, Що не вища за нашу хатину. Тут колись голосна дітвора Калатала у дзвоники сині. Тут колись… І тепер, і тепер Всі вітри тут пахучі, полинні. Час минув, але пам’ять не стер: Та гора — моя перша вершина. Мій Олімп — вічна мрія моя. Щоб зійти — не потрібно багато: Тільки б день невгасимо сіяв На горі, що не вища за хату…