Не плач у ніч — Вона і так сумує Над тим, що надто швидко відійшло. Даремно снігом березень лютує — Вже стільки в лісі Пролісків зійшло! Не плач у ніч — Вона і так минеться. Змахни з лиця непрохану сльозу. Душа душі мовчанкою озветься, І вдарить грім весняний На грозу. І стане світ, Як музика, високий. І вже ніхто не зможе відрізнить, Чи у сльозині радість світлоока, Чи, може, біль Так сонячно бринить. Не плач у ніч, Я сліпну з того світла.