Вінок сонетів — то вінок із слів. Слова в сонетах скромні та пахучі. Мені сказали: “Ти така везуча — Тобі бузок за хатою зацвів”. Я розгорнула довгі віти днів І подивилась на бузок, на хату… О, як мені веселої співати: Увесь бузок — узяв і відсинів! А був такий високий і рясний, Здавалось, неба квітами дістане, А от узяв — і рано так зів’янув… Тому на поле крізь туман густий Я все життя ходить не перестану: Там цвіт ромашок до зими не в’яне.