Пам’яті Григора Тютюнника Сонце і небо — для радості. Світ цей — для щастя людини. Осені хмурості, Весен принадності — Все нам навіки єдине. Все нам даровано, Все — для любові, Все поспішає назватися. В кожному слові Звуки шовкові — Тільки умій дослухатися! Листя — міняється… Сльози — втираються… Страшно хвилину прогавити. Довге життя нам Хутко минається — Смертю його не поправити. Тихі слова — не для розмови. Сумніви віри не зрушили. Серце — лише для любові. Ми і страждати примусили.