З повоєнного дитинства Спілі полуниці на старих могилах, Їх блакитні ранки росами обмили. Спілі полуниці найсолодші в липні: Від них руки пахнуть, губенята липнуть. Коли є шматочок хліба із ячменю Та ягід червоних назбираєш жменю, То сніданок буде і вечеря сита, То і сам, як ранок, зацвітеш до світу. На одних могилах — довговічні плити, А на інших — квіти і хрести надбиті. Тільки там, де сонце, де нема каміння, Над рясним пучечком нагинали спини. І тоді щасливо мати нам казала: — Мабуть, серце добре ця людина мала. — Я купую доні полуниці спілі, Вимиваю доні рученята білі. І моє дитинство стежить із куточка: Ягідки солодкі на черствім шматочку…