Як ще був малий гарбуз, Не боявся висоти: Виліз з грядки на горішок, І зостався там рости. Ріс та ріс... Та ще хвалився: «Як я високо вродився!» Тільки листя гарбузове Поправляло кожне слово: «Не вродився, а вмостився! Але що йому слова? Прошуміли - і нема. А з горіха добре видко І город, й грядки сусідки. На горісі просто рай: Сухо, зручно, хоч співай! А під осінь... Буде сміху гарбузам: Із високого горіха Він не зможе злізти сам. Під горіхом бігли діти, І спитали: «Хто це там?» Як зняли його ізвідти, Похвалився: «Скочив сам!»