Цей день як день: без радості й печалі. Лиш на калині облітає листя. Та я осінньо про свій жаль не мовлю, Щоби ніхто зі мною не журився. Нема думкам спокійного причалу, Є вечорові сутінки і тіні… Минулим дням “прощайте” не казала, Вони і так — мов листя на калині. Я навіть зором не втішаю віти, Мовляв, радійте — кетяги зостались. Тепер я знаю, що минає літо, Де все цвіло, де все мені збувалось.